Грузія – Україна, товариський матч в Лінці (9.06.14)

Мій черговий, вже шостий за рахунком виїзд в Австрію (три на МХ, три на товарняки СбУ). Незадовго до матчу знайшлася компанія со-виїздюків з Мюнхена. Пара годин дороги без пригод у невимушеній атмосфері спілкування пройшли досить швидко. Годині о шостій вже прибули на місці і спокійно припаркувалися перед стадіоном. До матчу залишалося небагато часу, тому нажаль не пішли дивитися місто.

Зустріли автобус з командою і пішли перекусити в заклад недалеко від стадіону.

Навколо стадіону була помічена нефігова стікерова рубка між двома місцевими клубами. Довелося розбавити це протистояння ж/с фарбами))

Не забули ми і роззброїтися перед матчем) Хоча шмон і був не дуже ретельний.

Навколо стадіону ходять групки фанатів обох команд, грузини з типовим акцентом говорили про “дрюжьбю” між нашими країнами) Ще один чувак на моє “Слава Україні” подумавши невпевнено відповів “слява” з німецьким акцентом)

Заходимо на стадіон, на трибуну навпроти головної.

Перед входом вже кучкувалися групки підтримки обох команд, фоткуючись и спілкуючись. Сьомий сектор виділили українцям, дев’ятий грузинам, а восьмий був позначений просто як “сидячий”. Всі три сектори були прямо в центрі трибуни, так що за футболом можна було стежити дуже добре.

Ажіотажу серед місцевих очікувано не було. Але тим не менш незважаючи на будній день зібралося пристойна кількість фанів обох команд. У нас на секторі було багато мюнхенців, так само були представлені Штутгарт, Дюссельдорф, австрійська діаспора від Клагенфурта до Відня. Так само був хлопець з Bad Blue Boys (Динамо Загреб) з хорватським прапором. У грузинів зібралося приблизно таж кількість, що і у нас. Примітно, що у багатьох були прапори, але в жодного не бачив рози… так що помінятися не вдалося.

Перед матчем були виконані обидва гімну наживо якимось дядькой.

І у нас і у грузин була досить гучна підтримка, без особливо довгих пауз. Репертуар як зазвичай: гімн, червона рута, короткі заряди, українська народна про ху*ло. Була спроба “воїнів світла”, але занадто мало народу знало текст повністю. Ще кілька перегуків з грузинами Сакартвело – Україна пішли дуже добре. Деяким футболёрам дісталися персональні заряди, що на мій смак трохи було занадто))

Радувало, що багато хто, навіть сидячі, активно підтримували збірну, а не тупо втикали у футбол. Під час матчу, перед і після весь час підходили люди сфоткаться.

Грали наші майже в півноги і виграли 2: 1 завдяки провалів в обороні у Грузії. Після свистка один грузин вибіг на поле з прапором, навернувшись при цьому через рекламний щит)) Дуже було цікаво спостерігати в цей час за стюардами, які втрьох стояли між трибуною и полем і очікували прориву на поле, невпевнено переглядалися і думали, що робити)