Граундхоппінг в Норвегії
В Осло під час мого перебування можна було пограундхопити максимум на другу лігу. А це, судячи з фото, стадіони поля на яких я сам граю по вихідних 🙂 Але раптом ледве не за пару днів до матчу в одному граундхопперському додатку (до речі, додавайтесь там в друзі) з’являється гра першого дивізіону, но справжньому стадіоні, та й ще й за участю мабуть найпотужнійшого місцевого клубу – Русенборг (якого, до речі колись двічі перемагав Металіст в Лізі Європи). Їхати недалеко – хвилин сорок і ти в шостому за розміром місті Норвегії Драммен.
- ⚽ Елітесеріен
- 📅 23.07.2023
- 🏟 Мар’єнліст (Marienlyst stadion)
- 👥 7.014 глядачів
- 📌 0:1
До останнього не купляв квиток онлайн, бо надіявся нарешті додати в свою колекцію справжній, паперовий білет. За останні роки у мене майже нема справжніх квитків і з деяких крайніх матчів я їх просто роздруковую і вставляю ці папирці в спеціальний клясер. Але це виглядає ну досить унило, тому навіть не знаю, чи треба так робити… Схоже епоха красивих, друкованих квитків скінчилась 😦 А ви колекціонуєте квитки? Як вирішуєте ці проблеми?
Купити квиток на касі перед самим матчем виявилося справою пари хвилин. Згадувати про те, що квиток оплатити можна не тільки готівкою, навіть не варто. З плюсів: жодних паспортних данних чи ще якоїсь бюрократії (на відміну, від наприклад Італії, де навіть в третії лізі переписують твої данні і навіть друкують їх на сам квиток). Просто підходишь до каси і купуєш. Тільки треба дати свій номер телефона, щоб отримати лінк на сам квиток з QR-кодом. З мінусів – жодних друкованих квитків не передбачено 😦
Квитки продавались з одного віконечка контейнера, а в іншому знаходився фан-шопн. Асортимент складався десь з 10ти речей (шалик, шапка, сумка, бодік і т.д.). Кожного наіменування було лише по одному виду і чесно кажучі дизайни цих речей не вражали.
Шмону перед входом жодного, навіть в рюкзак не заглянули. Мар’єнліст виявився невеличким затишним стадіончіком на ~8.000 міст. Як і переважна більшість норвежських стадіонів зі штучним газоном, яких перед матчем і в перерві дуже активно полівали.
На двох кутах розташовані великі екрани, де показували повтори. Фанатська трибуна прикрашена декількома графіті. Все десь на рівні третьої німецької ліги – спокійно, затишно, по-домашньому.
Був неприємно здивованим гастрономією на матчі. Жодного натяку на пиво. Замість нього лише попкорн, хот-догі та кола 🥴
Місцеві прихильники футболу заповнили свою заворотню трибуну, відзначилися невеличким баннером проти VAR і одиночним піро.
Ще по дорозі з Осло в Драммен (біля 45 км) в потяг заходили фанати Русенборга, яких на гостьовому секторі зібралося на око біля 1.500. Між Тронхеймом і Драмменом відстань майже 600 км, а це біля 8ми годин на поїзді. Не знаю скільки з них вирушило на матч в вечір неділі саме з Тронхейму, але припускаю, що найтитулованійший клуб Норвегії має багато прихильників і на півдні країни.
Виїзжні фанати поводилися весь матч доволі активно, хоч і не нон-стоп. Використовували прапори і двічі запалили одиночні фаєри. Загалом я б сказав, вони виглядали трохи краще за місцевих фанатів, в тому числі завдяки більш успішній грі своєї команди.
А ще у Стрьомсгодсета прикольна емблема (з лижами і ковзанами), шалик з якою мені дуже захотілося мати в своїй колекції. До речі, норвежська футбольна геральдіка взагалі доволі цікава і герби деякіх клубів сильно вибиваються з загальних уявлень. Але то вже окрема тема 🙂
Але в наявності був лише один дизайн і був він ну дуже безпонтовий, та ще й зі велетенським логотипом спонсора (а це вже критерий, з яким в мою колекцію не попадають). До того ж після матчу виявилось, що навіть і ці шалики всі розібрали… Тому додому я привіз просто шалик збірної Норвегії, придабаний просто в спортивному магазині в Осло.
ON TOUR ON FIRE 